Сторінка батьків

Загартування дитини молодшого дошкільного віку

Щоб дитина росла здоровою, життєрадісною, витривалою, її треба загартовувати.

 Не жаль, деякі батьки вважають зайвим це робити, а натомість якнайтепліше одягати дитину, оберігаючи її від найменшого холоду. Але закутування, уникнення прогулянок на свіжому повітрі призводить до того, що дитина часто простуджується і хворіє.

 Що ж таке загартовування?

 Загартовування – це система заходів, які підвищують опірність організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища. Ці заходи сприяють виробленню в організмі здатності швидко і без шкоди для здоров’я пристосовуватися до різних коливань температури і вологості повітря, до інтенсивного сонячного опромінення тощо.

 Мистецтво загартовування полягає в поступовому звиканні до холоду, спеки, опромінення сонячними променями з тим, щоб гартувальні процедури, які застосовуються, систематично справляли на дитину тільки корисний вплив.

 Загартовані діти відрізняються, як правило, життєрадісністю та активністю, рідше хворіють (а якщо їх все ж спіткає хвороба, малюки значно легше переносять її), мають гарний апетит, сплять спокійним та глибоким сном.

 Загартовуючи дитину, батькам необхідно пам’ятати два найбільш важливі принципи: поступовість та послідовність.

 У всі пори року як добрий гартувальний засіб використовується повітря. Під час повітряних ванн на шкіру діють температура і рух навколишнього повітря, а в літню пору – ще й розсіяна сонячна енергія. Під впливом цих факторів в організмі виробляється здатність до розширення і звуження кровоносних судин залежно від потреб тепловіддачі. Усе це захищає дитину від різкого охолодження і простуди.

 Необхідним засобом загартовування є обов’язкові прогулянки на свіжому повітрі. Бажано, щоб влітку прогулянки відбувалися на спеціально обладнаному майданчику, де є чистий пісок, іграшки, відерця, кубики. У теплу пору року дитині корисно ходити босоніж. У зимову пору прогулянки бажано проводити на спеціально обладнаному майданчику, де дитина також мала б змогу активно рухатися (ліпити зі снігу грудочки, качати кулі, разом з дорослими прочищати доріжки).

 Під час прогулянки треба дотримуватися основного правила: поперемінно проводити спокійні та рухливі ігри, поступово нарощувати фізичне навантаження і так само поступово його зменшувати.

 Для загартовування дитини використовують також і воду. Способом такого загартовування можуть бути обтирання. Корисною процедурою, що сприяє загартовуванню малят, є купання. Уперше купання можна починати в теплий безвітряний день при температурі води і повітря близько 33 градусів. Дітей у відкритому водоймищі можна купати з 2 років, морські ж купання рекомендовано здійснювати тільки з 3 років.

 Сонячне проміння порівняно з іншими природними факторами загартовування діє найсильніше. Сонце стає для нас добрим другом, якщо ним користуватися розумно, у міру, але може завдати і немалої шкоди, якщо зловживати дією сонячних променів.

 У вихованні дитини не можливо обійтися без фізкультури, гімнастичних вправ. Вони мають стати супутником дитини на все життя. Гімнастичні вправи вдосконалюють нервову систему, розвивають рухову та інші функції організму, під їх впливом пожвавлюється діяльність нервово – рухової та серцево – судинної системи, дихального апарата, а також поліпшується обмін речовин.

 Щоб малюк ріс здоровим та міцним, батьки повинні приділяти належну агу правильній організації системи гартувальних засобів своєї дитини. Перед тим, як почати загартовування, треба порадитися з педіатром. Пам’ятайте: тільки правильне та уміле використання сонця, повітря й води дасть бажані результати для дитячого організму.

ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ ДИТИНИ

1. Люби свою дитину! Радій з її присутності, сприймай її такою, яка вона є; не ображай, не принижуй, не позбавляй її бути впевненою у собі, не піддавай несправедливому покаранню.

 2. Охороняй свою дитину! Захищай від фізичних і душевних безпек, навіть жертвуючи власними інтересами і ризикуючи життям.

 3. Будь прикладом для своєї дитини! Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія.

 4. Грайся зі своєю дитиною! Приділяй їй якомога більше часу, розмовляй з нею.

 5. Працюй зі своєю дитиною! Привчай її включатися в усі роботи по господарству.

 6. Дозволь дитині набути життєвого досвіду.

 Хай навіть не безболісно, але самостійно!

 7. Покажи дитині можливості і межі людської свободи!

 8. Привчай дитину бути слухняною! Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямувати її таким чином, щоб дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим.

 9. Чекай від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня розвитку і життєвого досвіду.

 10. Зроби так, щоб спогад про щасливе дитинство зігрівав її все

Вітаміни та здоров’я вашої дитини

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідно вітаміни. Їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість.

У наш час відомо більше двох десятків вітамінів. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, C, D та групи В (В1, В2, В6, В12, РР).

Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну D може призвести дитину до захворювання на рахіт.

Джерелом вітаміну D служать риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Слід зазначити, що надмірне і надто довге застосування цього вітаміну також призводить до хворобливих явищ: дитина втрачає апетит, у неї з’являється кволість, нудота, в кістках відкладається велика кількість вапна, що порушує обмін речовин.

Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях (особливо соняшниковій), молоці, яєчному жовтку.

Будь-яка хвороба підвищує потребу організму у вітаміні С. Його нестача призводить до хворобливого стану дитини, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до різноманітних захворювань. Ягоди, фрукти, овочі – основні джерела цього вітаміну. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в качанній капусті, зеленій цибулі, щавлі, смородині, шипшині, суницях, пізніх сортах яблук, мандаринах, апельсинах, лимонах. В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше.

Вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи, надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі.

Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору.

Джерелом вітаміну А служать печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі людини перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, абрикоси, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп.

Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні, особливо, дитячому організму. Вітаміни також користі для малят із зниженим імунітетом, під час хвороб та для їх профілактики.

З метою профілактики нестачі важливих вітамінів в організмі слід забезпечити різноманітне, повноцінне та збалансоване харчування дитини.

В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках.

ДИТЯЧА КНИГА В РОДИНІ

Читання художньої літератури — дуже важливий аспект у підготовці дитини до школи. Книга — це те чисте джерело, яке живить допитливість дитини, дає поштовх її уяві, почуттям, спонукує до роздумів.

Значний позитивний вплив на формування особистості дитини, її інтелектуальний та психологічний розвиток має читання в родині.

Батьки повинні попіклуватися про те, щоб малюк зацікавився книгою, викликати стійкий інтерес до слухання художніх творів, до розглядання ілюстрацій до них, до розуміння їх змісту тощо.

Для особливої атмосфери читання не забувайте про інтонаційну виразність мови під час читання книги: читайте не поспішаючи, змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м'яко і голосно, вкладайте в читання частинку душі. Перед тим, як приступити до читання, слід завважити на поведінку та настрій дитини. Не можна категорично казати малюку: «Негайно все припини і сядь! Будемо зараз читати!» Краще спробуйте йому сказати: «Давай-но влаштуємося зручніше і почитаємо казку».

Коли діти чують з уст матері чи батька казку, вони радіють особливій «казковій» мові, яка відрізняється наспівністю, яскравою виразністю. Повтори, пісеньки, епітети, які зустрічаються в багатьох казках, надають їм особливого колориту. Яскраві ілюстрації в книгах казок допомагають дитині запам'ятати прочитане.

Важливою тематикою читання є також ознайомлення малят з творами, що присвячені довкіллю, зокрема, красі та різноманітності природи. Після читання історій про птахів і звірят, дерева та квіти доцільно навчити дитину зіставляти почуте з книги з безпосередніми спостереженнями.

Звичайно, під час читання дитина часто ставить запитання. Це значить, що вона потребує вашої уваги. То ж запасіться терпінням і знаходьте час, щоб відповісти на те, що цікавить малюка.

Ніколи не поспішайте під час читання. Час від часу корисно уповільнювати темп, щоб зосередити увагу дитини на тих чи інших подіях, деталях, особливостях характеру героїв тощо. Якщо у вас не вистачає часу для читання, краще вибрати для цього більш короткий текст.

Дуже важливо, щоб у дітей змалку виховувалося дбайливе та бережливе ставлення до книги, щоб дитина слідкувала за порядком в книжковому куточку, не забувала підклеювати пошкоджені сторінки. Велику роль відіграє в цьому ставлення самих батьків до книг.

Після читання корисно обговорити з дитиною цю історію. Важливим моментом сприйняття тексту книги є вміння малюка переказувати її. Під час переказу дитина збагачує словник, удосконалює інтонаційну виразність мовлення.

Шановні батьки!

    1. Своєчасно приводити дитину до дошкільного закладу — до 8.00 та забирати — до 17.30.

  2.  Якщо Ви привели дитину після 8.00, вам слід дочекатися, коли діти вашої групи повернуться з ранкової гімнастики і передати дитину вихователю. Неприпус­тимо залишати дитину саму у приймальній кімнаті групи.

    3.  Приводити дитину в ДНЗ в чистому одязі, у взутті, що відповідає розміру ноги дитини та санітарно-гігієнічним вимогам.

  4.  Приводити в ДНЗ здорову дитину, повідомляти вихователя про її самопочуття вдома та незвичайні випадки (падіння, ушкодження, скарги на погане само­почуття тощо).

  5.  Своєчасно повідомляти адміністрацію закладу про хворобу дитини та інші причини її відсутності в ДНЗ за телефоном 9-36-42

  6. Вихователь зобов'язаний щодня оглядати дитину з метою своєчасного вияв­лення ознак хвороб (сипу, розчосу, загоєння очей і т.п.), нездужання (головний біль, хворе горло, слинотеча та ін.), тілесних ушкоджень (синці, подряпини, ґулі тощо).

    7. Якщо під час ранкового прийому в ДНЗ у дитини виявлено ознаки хвороби, батьки зобов'язані звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомо­гою.

    8.  Батьки, або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний за­клад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який при­ймає дітей в цей час. Неприпустимо відправляти дитину до ДНЗ саму, без супрово­ду дорослого. Увечері при залишенні дітьми дошкільного закладу вихователь зобо­в'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за нею за їх дорученням.

    9.  Батькам варто заздалегідь домовитися з вихователем щодо тих осіб, яким вони доручають забрати дитину з дошкільного закладу. В окремих випадках таке доручення оформляється письмово.

    10. Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу неповнолітнім дітям, батькам у нетверезому стані.

    11. Якщо дитину з певних причин своєчасно не забрали з ДНЗ, вихователь має право відвести дитину до притулку. Батькам віддадуть  дитину з притулку лише за наявності паспорта.

    12. Вносити плату за харчування до 23 числа кожного місяця.

 13. Вихователь не несе відповідальності за збереження прикрас (сережки, хрестики тощо).